Екатерина Евстратова
Мне тебя не хватает. Правда. .
Мне тебя не хватает. Честно..
И вчера, и сегодня, и завтра..
Не хватает времени вместе..
Мне тебя напевают птицы,
мне тебя навивает ветер.
А що буде далі? Цікаво..
Життя швидкоплинне моє..
Філіжанка гарячої кави
Як завше спокою вже не дає.
Не дає насолоди кохання,
В ліжку сни не яскраві мої.
Вибач, мій янголе..
Я вже не бачу що далі!
За прірвою ніч
й землетрус
на тисячу балів.
Напивайся душею..
Заглядай наперед - повір, ти ніщо не побачиш,
адже що буде завтра насправді живе за завісою.
Я знаю, ніколи цікавість до цього секрету втратиш
та краще живи своєю більше ти дійсністю.
Може за місяць на п'єдистал невідомий життя тебе витягне
Мне не понять любила ли когда то,
иль это было детскою игрой?
Даже сейчас, любовь ли мне услада,
иль смысл чувств моих совсем другой?
И не понять сейчас по малолетству
Смысл того , что чувствую с тобой.
Смітники завалені ялинками..
Минуло свято, випито усе.
Тільки у деяких вікнах ще блимкає
Гірлянд танець - прощання несе.
Залишилось з тобою чаювати
Світи сонце, світи мені на шлях,
проміннями малюй мої маршрути.
Світи на близькі лиця, рідний дах.
Вкажи мені де правильно звернути.
Світи на заздрощі, осліплюючи погляд,
Лайливий світ .
Дешевий обмін набридливих слів.
Вічний цикл сцен старих мелодрам.
Все що лишилося нам.
В очах сірий лід.
Бал курв та повій, бездушних козлів
Бачиш, час не лікує.
Можуть пройти й роки,
до поки біль хтось втамує,
до поки звільнешся ти.
А може пройти й так швидко,
що обертом світ та душа.
Я стану твоєю вітчизною,
я стану твою родиною,
я буду для тебе різною,
я буду для тебе єдиною.
Я буду для тебе спокоєм,
я буду для тебе розвагою.
Как рушится весь мир.. В один момент.
Лишь пальцем только "щёлк" и провалился.
Вся значимость последний губит цент.
Ты пропал, упал и заблудился.
Смотришь из под лоба на дебильный акт,
Оставь меня у пропасти.
Мне нужно это видеть.
Мне нужно знать что ждет меня, если я сорвусь.
Если вот по глубости
я не смогу предвидеть
вновь капкан в пути своем -