Астронавт..
Наодинці у космосі цьому,
немає поруч нікого, ніде.
Ті всі зорі мільйон років тому
вже померли й висвітають своє.
Наодинці, нічого не чути,
наче все навкруги - пустота.
Хоч не може нічого ще бути
багатшим ніж косможиття.
Астронавт я безкорабельний,
не прив'язаний, просто пливу.
Не знаю свою я планету.
Не знаю для чого живу.
Чи я можу вернутись на Землю?
Чи треба мені, хто я є?
Фінал мій далекий та темний.
Та неясним буття моє є.
Я пливу, наче нуль гравітації.
І у розумі вільний потік.
Себе гартую тьмяними шансами,
вже котрий світловий рік.
Крізь комети, планети та зорі.
Я гублюся для чого не зна..
Простягни мені руку, я зловлю,
притягнуся до тебе, Земля.
Я лиш хочу вірити й знати,
не один я у світі навік..
Ти ще можеш мене покохати?
Я жити без тебе не звик..
