Добро пожаловать на Poetree, место, где поэты и любители поэзии встречают друг друга. Мы очень старались сделать сайт, на котором авторы могли бы с легкостью писать стихи, сохранять их и делиться со своими читателями. Пожалуйста, зарегистрируйтесь, чтобы добавить свои стихи на Poetree.
Є чудові прекрасні вірші
про природу, мрії, кохання.
А бувають рядки-рими інші,
що несуть в собі присмак страждання.
І слова ці, вплЕтені в жмуток
Вірші чекають в твому місті,
вони як і раніше скрізь.
На хмарах, чи під ногами в листі,
Ти не стидайся й нахились.
Чужі вірші не читаєш?
А навіщо ж? Не читай!
Ми їх так з нудьгою, знаєш,
Просто пришемо. Нехай...
Одну крихту свого серця
І хвилинку часу,
Почну слова з одного,
Завершу зовсім іншим,
Усе може скінчитись,
Сценарієм найгіршим.
Ми перейшли важкі пороги,
Где, то в моем мире живут мать и отец
Мать удерживает боль, отец свет.
И оба готовы, уничтожить другого
Там же в моем мире есть, убийца и грешник,
Убийца был грешником и теперь грешник накажет его…
Ми не знаємо, як в тих серцях
І засуджуємо з порогу
Не шукаємо власний шлях
Але іншим покажем дорогу
Ми не знаємо, як в тих очах
Звучить-звучить моя́ віолончель,
І сми́чок гладить ніжно її стру́ни.
Вона, немов красуня Мармазель,
Що покрутила ко́лесо фортуни.
Звучить вона і зовсім не стиха́,
Знову вірші тре писати, щоб зайняти чимось час
бо ці орки, що безмозглі, все довбуть і довбуть нас.
Хочуть знищить Україну, але їм все не втямки,
що ніяка злая сила нас не ладна перемогти.
Згуртувавсь народ в єдино й дає відсіч ворогам,
(Відповідь на вірш Сергія Ярунського «УКРАЇНЦІ ТРИМАЮТЬ НЕБО»)
УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ́!
Хоче в мирі і злагоді жити!
Як позбутися всім сатани?
Які ще моли́тви молити?
Цей вовк зголоднів, він хоче твоєї плоті.
Цілуй йому лапи, віддай своє серце і кров.
Цей вовк зголоднів. Ми самотні на ешафоті.
І тут не важливо, в котрій ти був із церков.
Думки - плацебо, виснажують душу роками,
Несе свій вирок затхлий кабінет.
Повзе безлика пліснява з усюди.
Піднесений Відродженням Поет –
спаплюжений «без слідства і без суду».
Його незламність визнано як гріх.
Хочу тобі складати вірші як ранішеЯк бігав за тобою мов маляАле нажаль і не бентежать і не тішатьНутро і душу сильні почуттяНам не створити штучно перепониІ не пройти разом гірських доріг...А як же ще здолати заборони,Збороти наш четвертий спільний гріх?До мозку час від часу лізе думкаСхопити торбу і поринути в війнуЛиста носити десь під обладункомЛисти писать готуючись до снуТа боягуз, слабак і "не придатний"І сотню тисяч "та" ще маю я...Тож не піду... На дію сам не здатний...Не бійся, спи спокійно, Янголя!Не бійся, спи спокійно і з комфортом.Шукай й плекай приємні ніжні дні...Колись ми помремо вдавившись тортом,Разом у старості, в самотньому теплі...
