Знову осінь, привіт. Може чаю?
Знову осінь, привіт. Може чаю?
Зазвичай так стрічають гостей.
Хоча дуже давно тебе знаю..
Та що разу - щось дійсно нове.
Наче листя, як завжди, до долу.
Кольори ці не змінюють чар.
Та що року в тобі незнайоме,
чи на радість, чи на печаль.
Картинки ті ж самі, обличчя,
що у смутку з прощання тепла.
Автівки, робота, узбіччя,
розмови сердець до пізна..
Та що разу ти бачиш інакше,
мої погляди різні на світ.
Я все доросліша..
На краще?
Час мов крізь пальці біжить.
І крізь серце (поетське тим паче)
я сприймаю твій кожен прихід,
переродження наче, початок
нового етапу, на зліт.
Заходь же, твій час, поговорим.
Мені стільки треба сказати..
Як була я іншою вчора
і чи стану іншою завтра?
І нехай та вуаль вереснева,
нас вкриває від буденної втоми.
Осінь, мені так тебе треба.
Скоріше пий чай, бо схолоне.
