Віктор Крупка: Все стихи автора

Все стихи Оригиналы Переводы

« ‹ 1 2 3 › »

відчувати б тебе, як травень – дощ,

забуваючи те, що було, і те, що буде…

ми не схожі на себе, починаємо з ноти до,

інопланетні якісь, та все ж таки люди,

серединні у тижні, за вікнами – мандрівці

Віктор Крупка

п о л и н

в твоїх літувань дзеркала аж занадто глибокі.

лягають на скроні світанків і вечорів –

занурює в повінь і спокій, і зрілий неспокій,

й висока причетність шерхотів-яворів,

й вози-проминання… душі у дорогу лягати,

Віктор Крупка

СЕРЦЕ

серце, яке дарує таїну і прийдешність,

сьогодні для схимних,

а завтра для тих, хто вірує,

так і для мене – візьме... і просто воскресне –

крізь душу проникне у грішне від часу тіло.

Віктор Крупка

після дощу я завше чув шепіт квітів.

кликали, вели, як сновиду, позбавляли броду,

навіювали печаль тонку і світлу, аж безборонну,

ховали у собі останні помисли вітру.

ворожили на мене – і я мав право на гріх,

Віктор Крупка

казки, на які не чекаєш, приходять, як сни.

завмерли вони на порозі старої весни,

у книжці на першій сторінці, що не прочитав,

в нескошених травнях поміж гінких забав.

казки, як варення з малини і вечір без меж,

Віктор Крупка

відпустити б осінь.

хай собі іде.

хай собі… мені – по шклу рукою.

буде ніч. за ніччю буде день,

жовтня межі, стулені до крови.

відпустити б небо…

Віктор Крупка

витерти межу між дощем

і черешнею,

зазирнувши у відчуття крапель,

випростуєшся

і дзеркально ростеш

у щемної білизни химери і натовпи.

Віктор Крупка

вростаєш в обніжок останній перед мовчанням –

за ним дим смердючий

порізаний простір на шви

любов проступає мов кров

бо любов твоя рана…

чекаєш не дочекаєшся криків німих

Віктор Крупка

рана на долоні – проростає трава, наче віра…

травню її віддай, щоби тримала небо удосвіта,

викохуй роси, позбувайся бентежного звіра:

вимірюй геометрії кутами не завше гострими,

тримай у кишені на всяк випадок одну монету,

забувай про тривоги, чужинців, сходжені камінці.

Віктор Крупка

у вікна стукали,

мов краплі дощові.

не відчиняли. полягали спати.

питався світ.

отой старезний світ,

чи ще горить у хаті Божа ватра.

Віктор Крупка

І...

І...

і затихає вітер –

Бог іде молитися,

висновуючи з тиші віть прийдешнього…

ще тільки чутно, але ще не видно,

як слід береться

Віктор Крупка

трави у небі, всього лишень

трави у небі...

вітер дмухне - за кульбабками вдаль потечуть.

травень закинув дарований Господом невід,

ще не напився

спокуси,

Віктор Крупка