витерти межу між дощем
витерти межу між дощем
і черешнею,
зазирнувши у відчуття крапель,
випростуєшся
і дзеркально ростеш
у щемної білизни химери і натовпи.
розрізаєш передчуття сонця густого:
ще самотній,
але вже співприсутній.
підіймає тебе до горішнього хтось,
віриш,
що це твій найперший віщун,
та не знаєш:
у дощі чи в його післямові…
нахиляєшся до черешні,
ув її оченята.
незникомість усотуєш,
як соломон, –
віддаєш вузликам пам’яті.
