у вікна стукали,
у вікна стукали,
мов краплі дощові.
не відчиняли. полягали спати.
питався світ.
отой старезний світ,
чи ще горить у хаті Божа ватра.
чи ще Петро заходить
і Різдво,
чи образи всміхаються привітно.
і як шанує сонце з правди двох
в писаннях зим
і ...вже ось цього літа.
і як ведеться,
скільки сну і мрій
високих,
що торкають вістря неба,
бо й хата притулилась до землі,
бо на причілок ліг вітрисько степу.
у вікна стукали… і сонце вечорів
у віру запросило і у працю.
молилися старенькі,
кіт,
поріг,
аби прийдешній засвіт упізнати.
