Неоніла Володимирівна Гуменюк
Цілунок відчули сонячний,
Зраділи, росою умившись.
В серпанок прозорий закутались,
У травах високих заплутались,
Їм вітер наспівував тихо.
І слухали тую співаночку,
У твоїх очах, душі твоїй.
Це весна їх запалила знову
Промінцями мрій, нових надій.
Бо життя коротке й швидкоплинне,
То ж бери від нього геть усе
І не гай даремно ні хвилини,
Під сонечком весняним спину гріє.
Тобі я, полечко так радісно кричу:
-Ти ж моя доля і життя й надія.
Мій прадід тут трудився увесь вік,
Дідусь землицю пестив, мов дитятко,
А батько ще малим босоніж біг,
Мов із бісеру -
Це біленьку скатертину
Зима вишила.
Її в лісі простелила
На галявині.
Подивіться яке диво,
З-під снігу визирає.
Давно-давно чека на мене
Хатина в лісі скраю.
Тут я росла, зустріла юність,
Спроби перші пера.
Нині вона дивиться сумно
Ту, що мені матуся дарувала,Таке тепло безмежне відчуваю,
Ніби торкнулися мене долоні мами.
Хоча давно пішла вона у вічність
Та залишила в спадок вишиванки,
Добро і мудрість, гарну щиру пісню.
За все, за все тобі вклоняюсь, мамо!
Загадай мерщій бажання,
Не проси великих статків,
А здоров"я та кохання.
Для дітей ночей спокійних,
Днів погожих сонцесяйних,
Завжди щоб плече надійне
Зелені були вчора,
А нині ось знайдеш ти
Рожеві та червоні.
Їх сонце цілувало
І слід свій залишило,
Щоб ти і я зірвали
Яка одиноко стоїть край села,
Там зелен-барвінок, трава неприм"ята
Й троянда під вікнами вже відцвіла.
Охоче пройдуся стежками дитинства,
Хоча заросли полинами вони.
Додасть мені сили прозора і чиста
Зозуля перестала теж кувать,Запахло сіном по усій окрузі,
Маківку літа зустрічаєм так.
Петро й Павло пройшлися берегами,Лише синіють їхні батоги,
Біля воріт злітають вгору мальви,
Мов різнокольоровії птахи.
Зібрали полуницю й вишні стиглі
Їм років по триста.Які вже й посохли,
Котрих розкололи навпіл громи,
А деякі радують цвітом і досі.
У спеку під їхнім тінистим гіллям
Приємно посидіти.Тут прохолода.
А восени вкрита всенька земля
Яскраво сяють й уночі,
Такі здаються вони добрими,
Теплі, мов сонця промінці.
І поглядом, немов цілунками,
Серця торкаються мого
Та гріють ніжністю його,