Сльоза ностальгії
Їду нарешті до рідної хати,
Яка одиноко стоїть край села,
Там зелен-барвінок, трава неприм"ята
Й троянда під вікнами вже відцвіла.
Охоче пройдуся стежками дитинства,
Хоча заросли полинами вони.
Додасть мені сили прозора і чиста
Водиця джерельна зі смаком суниць.
З портрета привітно всміхнеться матуся,
Гарна така, як колись, молода.
І спогади теплі наповнюють душу,
А на очах - ностальгії сльоза.
2016 р.
