Неоніла Володимирівна Гуменюк
Любов дарує іншим навзаєм,
Тоді рясніє буйним-буйним цвітом,Хоча уже до осені ідем.
Осінь життєва лагідна хай буде
У мене, в тебе, а душа співа,Любити ближнього також хай не забуде
Й для неї знайдуться привітнії слова.
2020 р.
Загадай мерщій бажання,
Не проси великих статків,
А здоров"я та кохання.
Для дітей ночей спокійних,
Днів погожих сонцесяйних,
Завжди щоб плече надійне
Що ти пелюсточки рониш та уся тремтиш.
Прожени поганий сон, вишне молоденька
І красою заворожуй.Та послухай лиш
Як співає соловейко, то ж усе для тебе
Свої трелі розсипає, ніби чари ті.
То ж цвісти та усміхатись тобі завжди треба,
Зозуля перестала теж кувать,Запахло сіном по усій окрузі,
Маківку літа зустрічаєм так.
Петро й Павло пройшлися берегами,Лише синіють їхні батоги,
Біля воріт злітають вгору мальви,
Мов різнокольоровії птахи.
Зібрали полуницю й вишні стиглі
Їм років по триста.Які вже й посохли,
Котрих розкололи навпіл громи,
А деякі радують цвітом і досі.
У спеку під їхнім тінистим гіллям
Приємно посидіти.Тут прохолода.
А восени вкрита всенька земля
Яскраво сяють й уночі,
Такі здаються вони добрими,
Теплі, мов сонця промінці.
І поглядом, немов цілунками,
Серця торкаються мого
Та гріють ніжністю його,
Білі розсипали кучері
Та й на зелені кафтани
І золотом вишиті гудзики.
Куди це так гарно прибралися,
Чи свято яке урочистеє?
Вони ж не приховують радості -
Таку гарну і ніжну-ніжну,
Яка душу твою потішить,
Про кохання моє повіда.
Тобі усмішку подарую,
Заворожу тебе, зачарую,
Гляну в очі твої блакитні,
Дощиком рясним,Сердився на неї й гримав
Буркотливий Грім.
Ніжно Сонечко всміхнулось
І не стало сліз.
Виріс в Небі понад Лугом
Веселковий Міст.
Не на жарт.І не сама.
Вітер свище, завива,
Чи то плаче чи співа.
Завірюха-заметіль
Сипле снігом звідусіль,
Що не видно і за крок
Дощ та сніг, а чи сльози сльоти,
Треба в будь яку пору щасливим
Почуватися й радість нести.
В будень теж, а не тільки у свято,
Слід знаходити свій позитив,
Бо прекрасного в нас так багато,
Дивним поглядом зваблю теж,
Мов крилом обніму руками,
Бо кохаю тебе без меж.
Відігрію твою я душу,
Що замерзла у самоті.
Я повинна, ти чуєш?Мушу