Неоніла Володимирівна Гуменюк
Перегорнув багряний жовтень,
Прийшов сердитий листопад,
Жбурляє вітром листя жовте.
І репутацію свою
Дощем підмочує плаксивим,
Хоча його я теж люблю
Ту, що мені матуся дарувала,Таке тепло безмежне відчуваю,
Ніби торкнулися мене долоні мами.
Хоча давно пішла вона у вічність
Та залишила в спадок вишиванки,
Добро і мудрість, гарну щиру пісню.
За все, за все тобі вклоняюсь, мамо!
Загадай мерщій бажання,
Не проси великих статків,
А здоров"я та кохання.
Для дітей ночей спокійних,
Днів погожих сонцесяйних,
Завжди щоб плече надійне
Сонцем вранішнім пестила ніжно,
Колисала нас вечором пізнім
Добра й радісна усмішка мамина.
Веселковою падала зливою,
Гріла ласкою всіх променистою.
Залишилася світлою, чистою.
Із зірками поміж хмар
Та донизу погляда,Де у річечці вода.
Бачить личко своє срібне
І подружок - ясних зірок
Сяють золотії очі,
Про кохання все шепочуть.
Так давно вже ніхто вас не косить.
Біль і тугу мою заглушіть,
Все єство миру й злагоди просить.
І під сонцем, дощем, на вітрах
Всеньке літечко ви зеленійте,
Я пройдуся босоніж по вас,
Біля хати голуби,Ніби всім сказать хотіли:
-Ти люби, люби, люби.
Так, як вмієм ми кохати,
То не кожен зможе з вас,Щастя вміти дарувати
Слід повчитися у нас.
2020 р.
Підкрався вечір тихо під вікно
І місяцем моргнув грайливо близько,Розкинув своє синє полотно
Та почепив там зоряне намисто.
І вишиваною фіранкою воно
Гойднулось в вікнах білої хатини,
Закутало усіх казковим сном,
І річка вийшла з берегів,
Несуть птахи на крилах весну,
Чується їх вітальний спів.
До сонця тягнеться підсніжник,
В "жилах" беріз пульсує "кров",Краса незаймана та ніжна
В серцях пробуджує любов.
Великий пролісків букет,
Пісень пташиних теж немало,
Високий творчим крилам злет.
Я вдячна їй за те натхнення,
Яке джерельцем струменить,
У творчих пошуках щоденно
Діти здорові,кохає тебе чоловік,
Злагода в домі,завжди добро там ведеться,
Ніколи-ніколи літам не ведеш своїм лік.
Якщо в п"ятдесят почуваєшся так, як у двадцять,
Коли із донькою вас сестрами зможуть назвать,
Дружнє надійне плече є кому підставлять.
Та й давай змагатись,
Хто із них тут переможе -
Буде панувати.
Насупила Зима брови,
Морозом дмухнула,
Закрутила сніг угору
