Розалія Блюм
Не кожен день пишуться вірші
Та виживання має римуватись
Про те, як ти хворієш на самоті
Це має десь писатись й вихвалятись
Чи коли ти врятував кота
Чи коли побачив льоду візерунки
Червоніє небо, рум'яна калинОві
Хвилі бризи цілують ноги
Сидить біля моря старий сивий
Зустрічає поглядом хвилі пороги
Шукає пес його схвильовано гілку
Намагаючись знайти найбільшу
я прошепотіла на вухо тобі:
ти будь настирливим, а я буду милою
і знову наче той самий квітень
розсипалася скромністю, чи то дурною, чи то щасливою
Десь, де хвилясті хмаринки тримають тебе за шкірку
наче ти у космос цілишся - на хвилинку..
І десь де вірші як спокон віку ...
- розказуть як точно треба жити.
Де гори повні ромашок та кипарису
і надовго тримають хмари в собі каплі дощу
Лягаєш спати вже під ранок,
Бо носиш в собі так багато,
Колись загублений світанок
Який не встигла занотувати
Лягаєш, крутишся, не можеш
А плеер з ночі вже стомився
Прокидаюсь від твоїх очей
Що стали мені за гобелен над ліжком
Шукаю на цій ковдрі місце
Куди б моя душа не лізла
Приємна до тіла зігріва
Твоя чорна кофтина
Намальована,наче лялька
Я стоятиму на пішоході,
Ховаючи в пальто зап'ястки,
як очі сумні в клопоти
Пройдуся забитою натовпом
Центральною вулицею міста
В кімнаті не світло, не темно, палає вогонь
Закрити всі вікна, і тихо таємно
Бувати у простірах своїх долонь
Чекати на літо, чекати на осінь, чекати весну
Плескати у вимірах своїх і досі
Невідомих комусь
Хтось сказав у снах не можна жити
Що вони створені за просто так
І що кожну ніч тобою дихати
Не можна, навіть в цих бісових снах!
Хтось сказав що мрії помирають
Після наставання тридцяти
Ловити погляд, - божевілля,
Твоїх очей, моя мінлива слабкість
Тікати думкою, лякатись
А очі все ж тримати
Знати,
що від усього в світі не втічеш і не відлинеш
Навіть якщо у вірності, я не клялася
Немов по недбалості мені чесніше стати
Уже, любий, не вийде
Я така є
І від волі до випадку
Бризчіть, дзюркоче, клекотить
Чи лл'ється, лине рожевим солем
Бердянська блискавка в віконці
Мене омиває сірим морем
Повітря, наче чиста постіль
Свіже й тепле, мене кутає холод
