Дощ Бердянська
Бризчіть, дзюркоче, клекотить
Чи лл'ється, лине рожевим солем
Бердянська блискавка в віконці
Мене омиває сірим морем
Повітря, наче чиста постіль
Свіже й тепле, мене кутає холод
У свої марення дощових я вдосталь
Накупалася я у тому морі,
Томі, не вивчених історичних подій
Де ти згубився як другорядна особистість
Я, ковтаючи свої здогадки як надії
Тебе загубила історично
Так склалось, що море Бердянська зараз сіре
Нагадує мені що історія пишеться мною
Бризчить дощем у вікні укотре
Дзюркоче і лине грудневою грозою
Клекотить по криші, свисає
Великими важкими льодяними брилями
Моє бердянське море мене чекає
Накриває хвиля за хвилею,
Хвилями..!
Чи лл'ється, лине рожевим солем
Мене пасмурну водою обливає
Чи плаче на мене моїм самотнім горем
Чи своїм горем мене поливає..!
Тимчасово окупована подія загубилась
У морі марень злодійських бажань
А море хвилюється, хвилюється і сіє
На мене свій мокрий жаль
Я ще побачуся з тобою, моє любе
Я ще поплескаю тебе своєй рукою
Ти мені дощиком дотик подаруєш
І зітреш цю горе окуповану історію з
Історії.
