Хвилинне побачення
Намальована,наче лялька
Я стоятиму на пішоході,
Ховаючи в пальто зап'ястки,
як очі сумні в клопоти
Пройдуся забитою натовпом
Центральною вулицею міста
Як дивно, що вже нема тут
Тих, хто ще нещодавно тут вівся
Як наче і не було ніколи,
Цих людей оманливі риси
Здаюсь, я все ще тримаюсь
За старі дружні обличчя
Гарно вдягнена, не впізнати
Може і я когось лиш не бачу,
А він стоїть як на свято
І це наше хвилинне побачення..
