осінь
я прошепотіла на вухо тобі:
ти будь настирливим, а я буду милою
і знову наче той самий квітень
розсипалася скромністю, чи то дурною, чи то щасливою
тоді ще в тобі я не бачила грім
ні блискавок, ні неба, жодної хмари
і знаєш, мені пам'ятається, що квітень - здається, був як примара
а зараз я шепочу тобі - будь простіше і легше
і з настирливістю своєю
проживай, милий, менше
знаєш, скоро потік листя зупиниться
і не знайдеш більше на небі просинь
і мені доведеться теж перевтілитись
і залишити тебе як згадку про осінь
