![Любов тут не живе]()
Електричка наближалася до столиці. Надія нервувалася. Вона їхала на нову роботу. На жаль, відпочинок після п’ятнадцять діб попередньої роботи був зовсім коротким – лише чотири дні. Не встигла відіспатися, насолодитися тишею і знову вперед – в невідомість. Цього роза робота чекала не в Києві, а в «Царському Селі», за кілька десятків кілометрів від столиці.
Нові хазяї надіслали машину і водій вже телефонував Наді, що чекає її біля магазину «Фуршет». І ось авто з сердитим водієм вже мчить до Царського Села. За вікном пробігають чудові краєвиди, у машині зручно і затишно, а в душі жінки тривоги і страхи. «Як там буде мені працюватись, яка сім’я, чи зможу знайти підхід до бабуні?» – непокоять Надію думки. Хочеться хоч щось розпитати у водія, але він такий насуплений і знервований, що Надя вирішує його не зачіпати.
Авто зупинилося біля ошатного двоповерхового будинку. Надію зустріла молода білявка.
– Я Віра – назвалася вона – це Ви будете мене міняти?
