Помилка
Стою з тобою в соняшниках пишних,
До тебе пригортаюсь жартома,
Пробач, коханий, що усе так вийшло,
Помилки припустилась я сама.
Помилка, що тебе я покохала,
Помилка, що про це тобі кажу,
Не жартома тебе я обіймала,
Мені здавалось – світ в руках держу.
Мені здалося – сонце прихилилось,
Побачила я небо в тих очах,
Що просто в глибину душі дивились,
А поруч з нами соняшник так пах.
Пах літом золотим і пах лугами,
Пах осінню, що прийде, пах вином,
А ми з тобою фотографувались,
І так приємно нам було обом.
Мені – що поруч той, кого кохаю,
Тобі – чого ж тобі? Ти сам скажи.
А може, може знов я помиляюсь?
Ти зрозуміти це допоможи.
Чи цвітом нас зачарувало пінним,
А може соняшник мене сп’янив,
Здалось, що ти в короткі ці хвилини,
Мене хоч мить якусь, та все ж любив.