vasylenko .ko
Шагают пары,толпы,группы
Сквозь дождь в объятия непогод.
И день за днем, за годом год
Пупочки сохнут, стынут трупы..
Коль я к параду не причастен,
А ты не рад ,где есть, там быть,
Холодно ночью одной
Грусть коротать на кухне.
Мир благодарно пустой,
Я в нем - угрюмый путник.
Шаг ускоряя, кинусь
Рвать на куски молчанье.
Забери мене звідси, давай.
Мені тісно в обіймах світу.
Я своїм нетерпінням зігріта,
Йду під зливою, що ж...Нехай!
То шкодують цю землю і плачуть
Голову схилити, мов на материнські,
Що на них дитиною плачучи б лягти,
На мої коліна, з чесним, особистим,
Скорені й нездолані йдуть чоловіки.
Слухай, та не слухайся, чуєш, та мовчи,
О, Господи, яка вона бридка
Спітніла туша в сяєві неону!
Така ж тобі здаюся зараз я?
Лиш не кажи "Точнісінько такою".
Ніколи, прошу, більше не малюй
Голуби стужей осеннею,
Окаменевши в горгульи,
Сходят с балкона на улицу,
Прыгнут, впечатавшись в землю.
Одутловатые женщины-
Душные тени прекрасности.
Демонстративний монстр пихи
Плететься слідом в ліс по дрова,
Стовбурчить докір- шпичаки.
В багаття хмизу - в дупі доля!
Чи знає хто, в яких краях
Одинокий ли ты в пустой комнате,
Гадкий чай допивая из копоти,
Доедая свой хлеб вместе с корками?
И, что хуже, в толпе одинок ли ты?
Был бы пес, он носил бы тапочки,
Очі бачать леді,
Щось ,відносно, гарне.
Серцю не до меду,
Серце каже: "Лярва".
Все! Мені вже досить
А ти бачив в житті бодай раз
Як від сонця блистіли зіниці?
Якщо бачив, то, певно, віддаш
Що завгодно, щоб ще подивитись.
А тепер уяви-но собі,
Ти -той "він", який до нестями любив мої ноги і не любив мене...
Ти- той "він", чиї сльози я буквально пила зі щік ...
Ти- той "він", хто завжди чіпав мене за живе...
Ти- той "він", хто буквально мене не чіпав, бо не смів...
Старый и ветхий столб.
Столб - основание надежды.
Надежда сейчас без одежды
Надежда сползла под стол.
Надя! К чему это, Надя?
