Очі
А ти бачив в житті бодай раз
Як від сонця блистіли зіниці?
Якщо бачив, то, певно, віддаш
Що завгодно, щоб ще подивитись.
А тепер уяви-но собі,
Що ти щиро кохаєш ці очі.
То всі інші для тебе чужі
І лиш рідні ти бачити хочеш.
А тепер лиш подумай на мить,
Як ці очі на тебе дивились,
І та ніжність, що в кожнім бринить,
Лиш для тебе на світ породилась.
Скільки горя і радості стерпить
За янтарним екраном очей,
Таке бажане кожному, серце?
І для мене жаданий трофей...
Скільки болю я ще в них побачу-
Стільки щастя покажуть мені.
Сотні раз їх готова пробачить,
Сотий раз я їх бачу ввісні.
Очі кольору пряного чаю
Із відливом духмяних трав,
Я вас, мабуть, із тисяч впізнаю,
Із мільярдів розгублених пар.
Стільки характеру, стільки сили!
Ви дивились на мене завжди,
Мов на щось невимовно красиве,
Мов на вістку страшної біди.
