vasylenko .ko
Молилась ли ты на ночь, Дездемона?
Во истину и ложь вполне свята.
Пускай ты в деле возседатель трона,
Для жизни ты обычная раба.
Она тебе ошибок не простила,
Я гадости сложу тебе в коробку.
Коробку сразу выброси. И только.
В коробке той рассыпались иголки,
Пропитаны обидами и болью.
Я радости сложу тебе в коробку.
Якими бувають світанки
В твоїй малолюдній квартирі?
Тобі мої навіть не снились-
Обломки, обрубки, останки
Безмовного страху і сили.
І в світлі екрану далекім
Я сьогодні зустріла людину.
Звичайну, ба навіть дуже:
Кофтина в зелені смуги,
Парфуми - ваніль, малина.
Синці заховала старанно,
А ти бачив в житті бодай раз
Як від сонця блистіли зіниці?
Якщо бачив, то, певно, віддаш
Що завгодно, щоб ще подивитись.
А тепер уяви-но собі,
Мы так молоды, неуловимы,
Неугомонны и неутомимы,
Ведомы лишь лучшими чувствами,
Своей хрупкой и светлой мудростью.
Ни сна, ни стыда не зная,
Никогда, ни за что не скрываем
Я б тебе изменила, мой милый.
Изменила б тебе за "спасибо"
При наилучшей случайной удачности
За минуту простой благодарности.
За глоток ароматного чая,
За стихи, что ты мне не читаешь,
Я змушу тебе триматись
За цю пустотілу тінь.
Найкраще з моїх умінь-
Я вмію про це мовчати.
Та мій неспокійний портрет
Дрожи, мой милый блюз,
Тянись медовой струйкой,
Звучи, пока живу,
Звучи, пока я буду.
Гори, мой томный! Ну!
Плетись, как поцелуи,
Голуби стужей осеннею,
Окаменевши в горгульи,
Сходят с балкона на улицу,
Прыгнут, впечатавшись в землю.
Одутловатые женщины-
Душные тени прекрасности.
О славься, Велес, славен будь!
Печать из белого металла
Я верно годы не снимала,
Она вросла когтями в грудь.
Так дай мне силы, дивный знак!
Блюз більше, ніж здається,
Це не просте мистецтво.
Він- такти мого серця
І зрілі ритми сексу.
Він в ґратці скалки льоду,
