І вдома ніби (та не вдома)
І вдома ніби (та не вдома)
Обличчя втомою близькі
Покори повної низькі
На схід відвішують поклони
За тих ,хто втратився колись,
Допоки я в найменшій мірі
(Не знати в що) не вірю й вірю
В бажанні скромному знайтись.
Нарешті силою відмила
Відбитки з пальців власних рук,
Щоб залишали просто круг
І ні про що не говорили.
Я часто й пристрасно пишу,
Бо те,що пишеться-це правда.
І як сьогодні, так і завтра
Не відіб’єш пера ціну.
