Вакха-
О, Господи, яка вона бридка
Спітніла туша в сяєві неону!
Така ж тобі здаюся зараз я?
Лиш не кажи "Точнісінько такою".
Ніколи, прошу, більше не малюй
Оті вульгарні темно чорні стріли.
Вони потворні! Хоч у вічі плюй!
Вони жахливі! Ти здавалась мила...
Твій вакханальний кислий сміх,
Звучить я мій найгірший сором.
Тебе покинути не гріх,
Це, обіцяю, буде скоро!
То ви знайомі? Зовсім ні?!
Скажи тоді мені, шановна,
Чого ж він верхи на тобі,
Чудовий привід - "не надовго"!
Твій сором вже твоє ім'я,
То зватиму тебе як мати,
Вона не знає... Знаю я!
Тобі до цього не звикати.
Ні, я не друг. Тобі?- Ніколи.
Бо ті, хто був в моїм житті,
Зі мною спільну мають мову,
А ти- лиш п'яні балачки.
