Валентина Красновид
Звільняється ріка широка від льодяних міцних оков,
Крижини дибляться грядою й громами гуркотять, немов.
Біжить ріка попід долину й звивається, немов змія,
Й уламки стужі зимової несе бурхлива течія.
Вже вітер дихає весною і сонце пригріва згори,
Жовтень втік, й забрав з собою шмат останнього тепла,
Бо прийшла йому на зміну Листопада вже пора.
Мовчазний він та похмурий, очі ніби в хижака,
Він зачинить двері в Осінь, в нього місія така!
Листопад вже нас підводить до тендітної межі,
Навесні сніги розтали, йде зима у небуття,
По гілках живильним соком потекло нове життя.
Прокидається природа, набубнявіли бруньки,
Тягнуться уверх до сонця пагінці та гілочки.
На кленовому пагіллі вже проклюнувся росток,
Не заміситься глина з залізом, не вживуться вогонь та вода,
Й не знайдуть розуміння ніколи тихий мир та кривава війна.
Чорне білим ніколи не стане, не зустрінуться день й темна ніч.
Бо створився наш світ прапрадавній із розбіжностей та протиріч.
Відкрива́ весняне Небо вже для сонця жалюзі,
Щоб на Землю просочились полум’яні вітражі.
Потік сонця з Неба ллється й хвилями перетіка,
Й мерехтить у піднебессі перламутрова крупа.
Розповзлось шатро небесне без кінця та краю,
Літо, ранок, гарний настрій,
Ось такий обставин збіг!
Є бажання дременути
За зачовганий поріг!
Поблукати в лабіринтах
Нам Осінь, панна золотава,
Красу дарує день у день.
Спесива леді, горда пава,
Мов неприборкана "Кармен"!
Не раз, прославлена віршами,
Ніжин - місто особливе! Це безспірний аргумент!
Самобутнє й загадкове, місто Слави та легенд!
На історію багате, пам’ята́ ще бронзи вік!
Зда́вна, впевнено й надійно на ріці - Острі стоїть.
У нас мрія одна:- Щоб скінчилась війна,
А світ, став без кро́ві, яскравим.
Щоб згинув, навіки, війни-сатана,
З останнім пекельним ударом!
Хай крутиться світ наш, як круг гончара,
Їде Зимонька на возі, зупинилась на узвозі,
Вона зо́всім не сердита, людям хоче догодити,
Розпаковує пакунки, роздає всім подарунки!
Рукавички для Тараса, теплу шапку для Панаса,
Модній Галі теплу шубку, бабці Наді дров у грубку.
Місяць Березень, терпляче, на свою пору́ чекав,
Поки Лютий невгамо́вний на Землі бешкетував.
За його лихі безчинства, за безладдя та розбій,
Він два дні не дочекався й визвав Лютого на бій.
Березень дбайливо й стиха мерзлу землю обігрів,
Що ж це діється довкола? На Землі, мов справжній Рай!
Це вже Травень-живописний завітав в наш рідний край!
Нам цей місяць подарує безліч звершень та натхнень,
Й буде в нас він гостювати рівно тридцять один день!
Травень - місяць особливий! Це зеніт й вінець Весни,
