Валентина Красновид
Закрива́ блакитне небо двоголо́вий хижий птах,
Стало дибом чорне пір"я на розгорнутих крила́х.
Зи́рка злючими очима на наші простори,
На поля пшенично-жовті, як безкрайнє море.
На високі береги та ріки бездонні,
Осінній храм... Ранкова тиша,
Уроче й благосно дзвенить.
Світанок чистотою дише,
Та купол храму золотить.
Туманний ладан над водою,
Стоїть наш білий світ віками,
Й по певним принципах жиє.
З своїми догмами й правами,
Було так! Буде! І так є!
На зміну ночі, ранок прийде,
До нас Березень, ще юну й молоду Весну привів,
Дочекався брата - Квітня, й своє місце уступив.
Як побачив Весну Квітень, зашарівся, мов дитя,
І в душі його проснулись романтичні почуття!
Елегантний парубійко, на одне колінце став,
Хто там грюкає в ворота, аж з петель здіймає?
Що за лиходій зі стріхи солому зриває?
Заскрипіли старі ставні жалібно й сердито,
В пічних трубах не стихає свист несамовитий.
Так то ж Вітер, мов скажений з ланцюга зірвався,
Жовтень втік, й забрав з собою шмат останнього тепла,
Бо прийшла йому на зміну Листопада вже пора.
Мовчазний він та похмурий, очі ніби в хижака,
Він зачинить двері в Осінь, в нього місія така!
Листопад вже нас підводить до тендітної межі,
За хвилину до півно́чі Грудень вже поспішно втік,
Тут-же Січень Рік минулий вправно різаком відсік.
Й розпочався відлік часу, обновилася Земля,
Гонориться одиниця на листку календаря.
Ничто беды не предвещало,
Плясали тучки над горой.
И море весело журчало
И даль казалась голубой.
Цілу нічку дощик лив,
Добре землю промочив.
У дворі помив доріжку,
Налив воду в пусту діжку.
Оросив город і сад,
Й соковитий виноград.
Літній Дощик накрапає, й все довкола оживає.
Приб’є спеку та задуху, в хату біжимо щодуху!
Згасить Дощ пухку пилюку, перетворить все в багнюку,
Вмиє яблука в садочку, наллє воду в пусту бочку.
Вже й віхола не свище,
І вітерець, крильми,
Розвіяв попелище,
Тривалої зими.
Весна приспіла вчасно,
Віднедавна, з дідом Грицем, приключилась небилиця.
Таємниці не здержу, Вам на вушко розскажу!
ЧЕПУРИТЬСЯ СТАРИЙ ДІД
Чепуриться старий дід, має він чимало літ,
