Валентина Красновид
Не заміситься глина з залізом, не вживуться вогонь та вода,
Й не знайдуть розуміння ніколи тихий мир та кривава війна.
Чорне білим ніколи не стане, не зустрінуться день й темна ніч.
Бо створився наш світ прапрадавній із розбіжностей та протиріч.
Зранку тихий вітерець розігнав хмаринку,
З Днем Народження вітаю дівчинку Іринку.
День сьогодні особливий, світлий та яскравий,
Посміхається до тебе сонечко ласкаво.
СТОМИЛАСЯ ОСіНЬ
Підходять до кінця зимові дні,
Даремно вже чекати на морози!
Позначена зима в календарі.
А в березі вже квітнуть верболози!
Я з подивом дивлюся у вікно,
Розливає спів чарівний соловей в окрузі,
Зацвіли пахучі трави в нескошенім лузі.
Жаркий Червень нам дарує Зелену Неділю,
Дзвін церковний возвіщає про значну подію.
Ця подія відбулася після Великодня,
Цілу нічку завірюха звіром завивала,
Як та відьма-навіжена шабаш влаштувала.
Вгамувалася під ранок шалена стихія,
Вийшов з хати я на ганок, що за чудасія?
Кучугури на подвір"ї й снігу по коліна,
Місяць Лютий. Двадцять восьме. Покидає нас Зима!
Для кого́сь вона жада́на, для кого́сь, немов тюрма.
Хто вбачає, що Зима їх заточила під арешт,
Той,три місяці нести́ме, наче в"язень тяжки́й хрест!
Ось такі є індивіди. Їм Зима - суцільне зло!
Оженився хлоп Іванко на дівці Марусі,
Задурив він їй голівку своїм мусі-пусі.
Ходить ходором від лайки вся їхня домівка,
Бо, Маруся дуже злісна та сварлива жінка!
Звільняється ріка широка від льодяних міцних оков,
Крижини дибляться грядою й громами гуркотять, немов.
Біжить ріка попід долину й звивається, немов змія,
Й уламки стужі зимової несе бурхлива течія.
Вже вітер дихає весною і сонце пригріва згори,
Літній Дощик накрапає, й все довкола оживає.
Приб’є спеку та задуху, в хату біжимо щодуху!
Згасить Дощ пухку пилюку, перетворить все в багнюку,
Вмиє яблука в садочку, наллє воду в пусту бочку.
Захотіла баба Галя молодого хлопа,
Вже два роки, як не стало дідуся Прокопа.
У суботу рано встала, відчинила скриню,
Як ножем, шпигнув у ніс запах нафталіну.
Як та дівка на виданні, одяг приміряла,
Тихий вечір над землею лагідно схилився,
Повний місяць срібним сяйвом на землю пролився.
Підпалив він смолоскипом зірки́ охоло́лі,
Мерехтять вони, як свічі на небеснім полі.