ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ
Вже зійшлися на нара́ду всі дванадцять місяців,
І по черзі кожен скаже, щось про себе пару слів.
Кожний має свою вдачу, й кожен прийде у свій час,
Тож, ми всі повинні знати, що чекає на всіх нас!
СІЧЕНЬ
Маю місію почесну розпочати Новий Рік,
Не знайде ніхто під снігом ні стежинок, ні доріг!
Сіячі підуть по хатах, будуть сіяти зерно,
Сонце буде світить ясно, та не грітиме воно!
ЛЮТИЙ
Мене доля обділила! Двадцять вісім днів дала,
Тож, від мене не чекайте днів погожих та тепла!
А щоб довго пам"ятали мою люту вдачу,
Нажену завію сніжну, ще й мороз в придачу!
БЕРЕЗЕНЬ
Я Весну веду за руку, хоч, вона ще квола,
До кінця ще, бідолашна, сон не поборола!
Незабаром сніг розтане і Весна проснеться,
Тоді півник із калюжі водички нап"ється.
КВІТЕНЬ
Я нещадно вітром теплим знищу залишки Зими,
Бо потрібно селянину землю виорать кіньми.
Чутно, як птахи щебечуть, зовсім недалечко,
Шпак стара́нно у садочку штопає гніздечко.
ТРАВЕНЬ
Напою сердечко кожне я коханням запальним,
Забуяв садок весняний цвітом пишним та рясним.
Тягне догори чуприну зелена травичка,
На галявині у лісі зацвіла суничка.
ЧЕРВЕНЬ
Щедро Землю я зігрію своїм лагідним теплом,
Я іду у парі з Літом через поле напролом.
Соком налилась суниця та черешня у садах,
Вітер гне духмяні трави у нескошених лугах.
ЛИПЕНЬ
Спіє жито та пшениця, пахне липа на весь світ,
А мій норов каламутний поривається на зліт.
Стоїть спека та задуха, потім грім шарахне!
Після дощика рясного медом сад запахне.
СЕРПЕНЬ
Поки дні стоять погожі, час дарма не гайте!
Колосок до колосочка у снопи складайте!
Врожаї пора збирати на городі і в саду,
Бо, вже скоро жарке Літо я з собою заберу!
ВЕРЕСЕНЬ
Пишна Осінь - руда панна мені руку подає,
Як у пташки стрепенулось ніжне серденько моє!
Портрет Осені малюю, поки в мене є запал,
Поки дощик прохолодний не осту́дить серця жар!
ЖОВТЕНЬ
Маю безліч я нарядів. Я стиляга та піжон!
Шелестить яскравим листям мій багряний балахон.
Полюбляю компліменти та гучних овацій шквал,
Запрошу я всіх гостинно на осінній карнавал!
ЛИСТОПАД
Я для багатьох немилий й нелюбимий, зазвичай,
І даремно жду запросин на смачний гарячий чай.
Лист опалий снігом вкрию, доведу все до ладу,
Й Осінь - подругу змарнілу, я під руку поведу.
ГРУДЕНЬ
Я з пошаною та честю проводжаю Рік Старий,
Й зустрічаю Зиму сніжну по дорозі льодяній.
Вона ковдрою вкриває усі ниви та поля,
Щоб спочила наша рідна годувальниця - Земля!
******
Так у коло і замкнувся наш виток прожитих днів,
Темне небо посвітліло й Божий світ помолодів.
І помчався час невпинно, немов зграя злих вовків,
Й знов по черзі до нас прийдуть всі 12 місяців!
