Влітку вдома не сидиться
Літо, ранок, гарний настрій,
Ось такий обставин збіг!
Є бажання дременути
За зачовганий поріг!
Поблукати в лабіринтах
Переплетених стежин,
Та відчути прохолоду
Заболочених рівнин.
Й відігрітися душею
Біля макових кострищ,
Що яскріють, полум’яно,
Окрай лук та пасовищ!
Нехай губляться сандалі
В росяній, густій траві,
Та лоскочуть ніжно п’яти
М’які й пишні ковилі!
А павук, тенета срібні
Для комах, нехай, снує,
Й трав живих, цілюща сила
Стугонить та в скроні б’є!
І в обійми Літа впасти,
В згустки світла та тепла.
Хай в душі усе розквітне,
І сум вигорить до тла!
