![“Папір зіжмаканий”]()
Папір зіжмаканий, мов з мертвого обличчя маска,
не білістю відстрахує, а м’якістю:
не розрівнять його до чистоти дзеркальної…
І не розтане він, і не повстане…
О душо зраблена, скоцюблена, ніколи не віддзеркалиш ти
прямопадучих небесних променів, і не обляжеш
опуклого весняного тепла…
Час самотворний приб’є тебе кіптюгою
