“Так, немовби віко скрині”
Так, немовби віко скрині, —
налягає жабуриння:
на весь обшир сліпота…
Лиш пульсує фосфорінням
око чорного кота.
Бутонова піраміда
тисне зверху — нурить вглиб,
і на очі Бог-всевіда
накладає двійко шиб:
дві крижини жовто-сині…
кольорові вітражі,
щоб розвиднілось віднині
замурованій душі.
— Спи Хео-псе, фара-оне,
доки ще не комунізм…
Жабуриння похоронне
душу звеселя до сліз…
***
