![“Ні подумки, ні пошепки, ні вголос”]()
Ні подумки, ні пошепки, ні вголос
не викричу я розпачу ніколи,
не вимовлю ні словом, ні журбою,
пустошну глухомань, що за тобою.
Навіщо ти лишив напризволяще
мене, о Боже, в цій життєвій хащі,
де дні щільні, як паколи високі,
і ночі котять смоляні потоки!
