Виктор Харламов
Грузинська пісня ( з Б. Окуджави )
Виноградне насіння Землі від душі своїй зичу
І лозу поцілую, і грона достиглі зірву;
Друзів скличу до строку, любов у душі таємничу,
Подарую їм з щастям, як пісню зіркову нову.
Вечір запанує, - школа стихне вмить
У неоновий поринуть світ дома...
Ти став ближчим серце не болить...
І не почуваюсь зовсім, як сама...
Як по річці з льоду разом у кіно,
Непрядвы сказки, Дона скрыты:
Нет, не было сражений тысяч...
И Пересвет, Ослябя ль квиты
В дуэли с Челубеем... Высечь
Лубянку посещали поздно ночью;
Их Блюмкин звал: "Стрелять врагов, изволь!":
Дрожали руки первый раз, но волчью
Повадку все имели..., чуя кровь...
Поэты - два великих и ничтожный
Фіалку ранню лаю, наче Бог
Обурююся ароматом тіла.
Ти, дихання любові для обох,
Основу квіту схибити хотіла.
Є пишність щік та розмаїтість вен
Дряхлея, радуется всё ж отец
Потомству, что в делах успех имеет.
Судьба нас не щадит и под конец,
Изводит вовсе... в каверзной затее.
С рождением, богатство, красота
Три грифа мертвоеда, в Татарстане,
В Казани БРИКС почтили на крови...
Бог, Украина молится в Дней Ране,
За Мир! - агрессора разит, не визави...
Над головой моей разрывы часты,
Ты, слёз вдовы, её прекрасных глаз,
Не стоишь в жизни бренной, одинокой.
Умрёшь бездетным, ты всего лишь раз;
Покинешь вдовий мир, забытый склокой.
Себе подобных не оставив, знай,
З тобою маю зиму і весну,
Безхмарний квітень; він усе затіяв:
Наряди вибрав, зробить крок до сну
І візьме юності стежину... мріям.
Жовтіючі, йде сонце... Сенс крутий
Коханих забери моїх скоріш,
Любов моя свята, ні як раніше.
Є істинна, прекрасна, не за гріш,
Всепоглинаюча... В надії лише
Не мати сумнівів днів от щедрот,
Наша жизнь вся, от А и до Я,
Академия вычурной боли...
Сквозь случайностей тьму колея,
Нам назначена Богом, - едва ли...
Слеп и нем сам Господь... - Это мы,
/переклад з Станіслава Конака/
В уюте чудо - зоопарка
Есть всё что нужно для души.
