Нокс
Йду біля перевантаженої траси
Та через гуркіт чую пташки спів
З'являються в моїх очах контрасти
Й дивують світ, той світ що онімів.
Ми хитаємось над степом нашого життя
Ми балансуємо над прірвою рівнини
Спокійно споглядаємо шиття
Що є класичним прикладом рутини.
Хоча, повинна зізнатись
На сон хилить поезія мене.
І як не намагаюсь з думками зібратись
Сил я не маю, а час скоро мине.
Ти ловиш момент, упиваєшся ним
Усі навколо мене гризуть граніт науки
А я наче випадкове дерево серед широкої луки.
Дивлюсь на гризунів, та не розумію
Для чого їм камінь, якщо з'їсти його не зуміють?
Зараз я втратив доступ до лав тих фізичних
Вони в моїй голові, злегка метафоричні
Та зали розкішні, хоч вітер там свище
Ті зали...Зараз там пусто
Я заходжу туди, а то кругла кімната
Я прокидаюсь серед ночі і все ще бачу сон,
Що наче марево в очах моїх іскрить,
А речі, що навколо це - мій пігмаліон,
Який живе із наміром: для мене віку вкоротить.
Глибока ніч надворі
Але далеко не сліпа,
О ні, у ній багато крові,
У неї є своя орда
Я - унікальна особистість
Я унікальна, через те, що я зоря
Я зірка, що розпиляє тут барвистість
Шалені кольори мого життя
Ви кричали на себе
Наче в яріснім горі,
Переживши страшний той,
Подих недолі?
Самотня, одна мов пустельна квітка
"Усі тебе люблять на смертному ложі"
Дякую, а був гарний момент, принаймні веселий.
Він тобі не до вподоби? Дай йому смачно по рожі.
У моєму житті дуже мало пригод
Мало досягнень і мало нагород.
Мало щирого сміху, всередині наче ліс
І дуже мало сліз.
Час невпинно плине
Хай Ейнштейн каже, що він відносний.
Час непомітно вислизає,
Залишає лише гул безголосий.
Життя йде в ногу часом,
Але Час завжди витриваліший.
