Нокс
Глибока ніч надворі
Але далеко не сліпа,
О ні, у ній багато крові,
У неї є своя орда
Коли ти востаннє дивилась на небо?
Коли востаннє тебе огортала печаль?
Що м'яко та ніжно завойовує его
Й від тріпоче від подиху, наче шовкова шаль
Час невпинно плине
Хай Ейнштейн каже, що він відносний.
Час непомітно вислизає,
Залишає лише гул безголосий.
Життя йде в ногу часом,
Але Час завжди витриваліший.
Усі навколо мене гризуть граніт науки
А я наче випадкове дерево серед широкої луки.
Дивлюсь на гризунів, та не розумію
Для чого їм камінь, якщо з'їсти його не зуміють?
Куди б хто не дійшов,
То рушав він завжди сам.
Дорогою Сову надибав
Переходив поле вплав
Зелений, темний, таємничий Сад
Він переслідує мене
Не зводить погляду й кричить
Щось безіменне, а потім мовчить
Поезіє, люба моя
Скільки голосів навколо ти чула?
А й сама скількома говорила?
Тебе втратити легко, я те відчула.
На скільки, ти вертихвістко, часу зникаєш?
Я хочу в місто, де щебечуть леви
Я хочу в місце, де люди у душі
Не є людьми.
Мені потрібна одіозна слава.
"Усі тебе люблять на смертному ложі"
Дякую, а був гарний момент, принаймні веселий.
Він тобі не до вподоби? Дай йому смачно по рожі.
Мені подобаються Індики
Дуже цікаві ці тварини.
Їхні очі вилуплені, як баньки
Це смішно, але ж вони не винні,
Ви кричали на себе
Наче в яріснім горі,
Переживши страшний той,
Подих недолі?
Самотня, одна мов пустельна квітка
Дійові особи:
"...." - рівень розвитку дитини
Сл.А. - рівень розвитку студента 1-го курсу
Усі сплять, як тихо...