Татьяна Юзленко
У вікно вечірнє стукає морозець
Сумно йому стало в зимньому саду.
Та ніхто не просить в хату завітати-
Ось стоїть нудьгує в темному гаю.
Місяць вже піднявся, зірки заіскрились,
Люди по оселях розійшлись давно,
Вже зима прийшла в наш край,
Снігом замітає.
Наближається до нас
Свято Миколая.
Нічка темна за вікном,
Вітерець гуляє.
Душа очікує весни
Після зимових заметілей
І сняться нам казкові сни
Про теплі дні, щасливі мрії.
Навколо звуки чарівні:
Біжать струмки, хлюпочуть ріки
Я не хочу, чтоб слышал ты мой плач
И видел как струятся слезы
Я и сама смогла давно понять,
Что не найти друг к другу нам дороги.
Переболела, умерла, восстала
Как птица Феникс с огненной пыли
Цілий день я сумувала,
Бо залишилась одна.
Тато й мама на роботі,
А я тут сиджу сама...
За віконцем страшна злива
Грім гуркоче, в бубни б'є
Зима взяла мене в свої обійми,
Заколисали віхоли, немов мале дитя.
Вуаллю з інію, мереживом,
Вся постать загорнулась в забуття.
Поклавши голову на плечі заметілям,
Я у мами рання пташка
З сонцем прокидаюсь,
До роботи на леваді
Залюбки збираюсь.
Там морквицю прополола,
Весна сплела вінок із квітів
Перлини-роси розлила,
Туманами вночі м’якими
Вона над річкою лягла.
П’янкі духмяні аромати
Розносять вітри навкруги
У ярочку біля лісу
Річка протікала,
А під дубом, під крислатим
Зайці проживали.
Раз зайчиха навесні
Повіяв вітер по діброві,
Сніжинки з неба вже летять,
І ми чекаємо сьогодні
Чарівних новорічних свят.
Ми сподіваємось на чудо,