Вальс з вереснем
Тополиним листом вересень покружляв і упав до ніг,
Тихим беззвучним шелестом прохолода до нас спішить.
Бархатом, оксамитами осінь на плечі лягла,
Вуаллю із шовку, мереживом річку туман огорта.
Небо іскриться просінню, вражає його глибина,
А світ окропився свіжістю, яка після спеки прийшла.
Хмаринки біжать над левадами, вглядаються в озера гладь.
Вони до людей посміхаються - іще не пора сумувать.
Ніжністю ранньої зіроньки торкається осінь лиця,
Розбіглись в травиці росиночки, неначе з перлинок сльоза.
В повітрі бринить музика: прозора, тендітна, ясна.
І в вальсі Вівальді з вереснем закрутить осіння пора.
