Дмитро Павличко: Все стихи поэта

Все стихи Оригиналы Переводы

« ‹

…

3 4 5 6 7 8 9 10 11

…

› »

“Я пригадав собі один стіжок у горах”

Я пригадав собі один стіжок у горах.

З молодика сідав на нього срібний порох,

А я лежав на нім тихенько, наче звір,

І поглядом ловив сліди падущих зір.

Я ждав, коли прийде косуля їсти сіно,

Вона приходила щоночі неодмінно,

Тремтяча, як зоря, що впала в темнику!

Я ж оглядав її, рожеву й боязку…

Дмитро Павличко

“Червоні яблука в кімнатах”

Червоні яблука в кімнатах

Насипані, що ніде стать.

Це нашого кохання надих

Зійшов на яблуневу стать.

Це ми передали деревам

Жагу і пристрасть молоду.

Як, палені вогнем травневим,

Дмитро Павличко

“Щось у мені тремтить”

Щось у мені тремтить,

Як зимове повітря.

Несхопне, наче мить,

Студене, наче вістря.

То я тобою вщерть

Наповнив душу, мила,

Ти ж думала про смерть,

Дмитро Павличко

“Твоя душа звіздаста і смаглява”

Твоя душа звіздаста і смаглява,

Як ніч, що світер віхоли зняла.

Твоє волосся пахне, як отава

З-під скатерті різдвяного стола.

В моє житло ти з неба прилетіла,

Закрив я очі в радості німій,

Щоб у вогні твого сяйного тіла

129

Дмитро Павличко

“Горить суницями поляна”

Горить суницями поляна,

Як запаска. Гуде бджола

І так літає, наче п’яна

Від запахущості й тепла.

Сховавшись у гілля зелене,

Чекаю на своє дівча.

Воно вже йде, вже серце з мене

Дмитро Павличко

“В моїх повіках напівсонних”

В моїх повіках напівсонних

Застигло сонце молоде.

Як бджолами покритий сонях,

Воно так міниться й гуде.

Між сновидінням і явою,

В моїй сльозі стоїш і ти,

І над твоєю головою

Дмитро Павличко

“Не пригадуй, що було! Не треба”

Не пригадуй, що було! Не треба

Дотикатись до заглухлих ран.

Вже душа не б’ється в креші неба,

Як розбитий громом океан.

Благодать зійшла на темні води,

Втихомиривсь і затихнув я.

Безпощадний блиск твоєї вроди

113

Дмитро Павличко

“Ти – як дощ А я – мов явір”

Ти – як дощ. А я – мов явір.

Хочу листям тебе зловить.

Але в кроні, як сни в уяві,

Крапелини твої – лиш мить.

Щоб листки мої, наче свічі,

Твоїм світлом засяяли в млі,

Ти повинна приходити двічі:

109

Дмитро Павличко

“Буває така розмова”

Буває така розмова,

Що ув’язнює, наче кліть.

Темрява розумова,

Як бескид, міцна стоїть.

Буває таке мовчання

Несподіване і страшне,

Що тільки вибух ридання

Дмитро Павличко

“Мжичка тремтить, як мембрана”

Мжичка тремтить, як мембрана,

Золотом міниться мла.

Сонце осіннього рана

Дівчина привела.

Привела мені, як дитину,

Як русявеньке хлоп’я.

Будем справляти гостину –

Дмитро Павличко

“Ти спиш, і на твоїм обличчі”

Ти спиш, і на твоїм обличчі

Малюється печальний вираз…

Яку ж біду, яке нещастя

Ти бачиш поглядом заснулим?

Можливо, знов перед тобою

Палають українські ниви,

А танки з чорними хрестами

Тебе в полях наздоганяють,

124

Дмитро Павличко

“Дзвенить у зорах небо чисте”

Дзвенить у зорах небо чисте,

Палає синім льодом шлях.

Неначе дерево безлисте,

Стоїть моя душа в полях.

Як надійшла щаслива доля,

Збудила весняну снагу,

Моя душа, немов тополя,

110

Дмитро Павличко