Дмитро Павличко: Все стихи поэта

Все стихи Оригиналы Переводы

« ‹ 1 2 3 4 5 6 7 8 9

…

› »

“Я стужився мила, за тобою”

Я стужився мила, за тобою,

З туги оберувся мимохіть

В явора, що, палений журбою,

Сам один між буками стоїть.

Грає листя на веснянім сонці,

А в душі – печаль, як небеса.

Він росте й співає явороньці,

by Дмитро Павличко

“Та мить, яка надходить після болю”

Та мить, яка надходить після болю,

Тобою завданого, – ніжна мить…

Я все стерплю, я все тобі дозволю –

Не бійсь боляче серце надломить.

Надламане, воно смачніше буде,

Як хліб, що їсться з голоду й злоби;

Заходь, як у світлицю, в мої груди

by Дмитро Павличко

“Ніч була ясна, я стежками біг”

Ніч була ясна, я стежками біг.

Стопи опікав кам’яний моріг.

Линула зоря на круті плаї,

Як метелика, я впіймав її.

Під вікном твоїм я відкрив кулак,

Показав зорю, мов червоний мак.

by Дмитро Павличко

“Дівчино моя мила”

Дівчино моя мила,

Ти блискавкою брови

Сонце мені затьмила.

Глянь, чаклування дівчаче, –

Шукає поводиря

Серце моє незряче.

by Дмитро Павличко

“Море з моря ткалось гладко”

Море з моря ткалось гладко,

Шовком слалося до стіп.

А по ньому йшло дівчатко,

Голе й чисте, наче хліб.

Море крила піднімало,

Відлітало в ніч, як птах.

Я відчув журби немало

by Дмитро Павличко

“Ти пахнеш, як листя весняне”

Ти пахнеш, як листя весняне,

Як дитинство моє полотняне,

Як тепла малинова стежка,

Як мамина срібна сережка.

Ти пахнеш, як пломінь живиці,

Як біленький дзвінок медуниці,

Як вулик, де сховане сонце,

by Дмитро Павличко

“Біжить під зливою лошиця”

Біжить під зливою лошиця,

Крізь темні хащі – напролом;

Дощ прогинається, ятриться

Крильми над золотим хребтом.

Вона, мов блискавка червона,

Летить крізь памороку віт.

Вода звисає, як попона,

by Дмитро Павличко

“Так, ти одна, моя любове”

Так, ти одна, моя любове,

Даєш мені снагу обнови,

Народжуєш мене щодня

Інакшим, іншим, ніби з дна

Душі кремнистої моєї

Виборсуєш нові камеї

З моїм обличчям… Боже мій,

Мене ти змінюй, та не смій

by Дмитро Павличко

“Ще днів моїх багато за горою”

Ще днів моїх багато за горою,

За зорями в небесній глибині.

Все, що було, згубилось уві сні,

Лиш те, що буде, володіє мною.

Опалене жагою весняною,

Чуття будущини живе в мені.

В моєму серці, наче в стремені,

by Дмитро Павличко

“Я буду на світі”

Я буду на світі,

Допоки незнане світло

І обличчі твоєму світить.

Я житиму доти,

Допоки горіти буде

Долоні твоєї дотик.

by Дмитро Павличко

“Коли мені не допоможуть вірші”

Коли мені не допоможуть вірші,

То вже не допоможуть лікарі.

У сни свої благословенні й віщі

Я відійду самотньо на зорі.

Тоді прийди, кохана, кроком тіні,

Та серця ти за тим собі не рви,

Що все життя віддав я Україні,

by Дмитро Павличко

“Були ми в натовні Не знаю, як це сталось”

Були ми в натовпі. Не знаю, як це сталось,

Що люди роз’єднали нас. Тебе за руку

Тримав я міцно, та лиця твого не бачив.

Почувши раптом крик, я випустив долоню;

Можливо, ти від болю скрикнула? Даремно

Я намагавсь тебе знайти в тісняві. Люди

На мене почали недобре поглядати,

Бо я хапав за руки їх. А ти пропала.

by Дмитро Павличко