Юлія Солован
Тримай, ось ніж. Ріж мене у груди.
Якщо хочеш, можеш і у спину.
Перед тобою я розкрила свої руки.
2016
Поки ти борешся зі злом
А я б'юся з вітряками
Поки вони спалюють відьом
І відрубують голови ідолам
В наших серцях поселились змії
Зелені гримучі змії
Образ ангела, чертовский взгляд -
Почему тебя не сожгли на костре?
В лунную ночь пылают волосы,
Ніч мовчить,
Ніч палає,
Ніч пече
І не знає
Межі.
Багато пристрасті
Ти старанно розгладжуєш мої зморшки,
Змішуєш з молоком рясні сльози,
Замальовуєш медом сивину у волоссі,
І не забудь викинути вчорашні чотири ґвоздики
Кольору церковного кагору
І спробуй хоча б розтулити мої кулаки,
Не згадуй про мене, прошу,
Бо мені чужого не треба,
У тебе свій марафон,
Я піду сама до неба.
У тебе чітка строфа,
У мене мій власний верлібр,
Ти не вміла чекати, ти розплавила крила:
"Почекай!", я кричав, коли ти полетіла.
Не любила терпіти, не чекала до завтра.
Сірі очі - то бурхливе море,
там гроза, і буря, й шторм ревучий,
там туман лягає на людську недолю,
сірі очі несуть бунт і волю.
Медові очі солодко не колять,
Зорі сьогоднi якісь бездиханні,
Трохи холодні - як горда панна
Дивляться зверхньо на чужі страждання.
Їх не турбують людські коливання,
Звикли вже чути вічні зітхання,
Гучні поривання й нічні ридання,
Ти прийшла до мене, як сон.
Ти прийшла – жінка вікінга,
Ти прийшла – сестра привида,
Прилягла. В тебе сивина.
2017
Я не встигла до тебе, коханий, пробач,
Я ловила твій запах, шукала твій слід
Серед чорних машин, у потоці людей,
Я не встигла до тебе, коханий, не плач.
Я разорву на куски своё огромное сердце
Чтоб раздать бедным детям, лишенным отцовской любви,
Я разорву на куски своё Богом забытое сердце,
Чтобы бросить в толпу — может, кому пригодиться.
2018