Юлія Солован
Це і є життя,
Її тахікардія,
Серце.
Це і є життя!
Твоя мокра зелена сукня,
Мій холодний молочний дим:
Твоя ніжність завжди присутня
Морський вовче, пристань в мою гавань,
Тут вітру немає, тут тиха вода.
Милий мій вовче, скоро ніч ця минає,
Дістань своє серце з піщаного дна.
2018
Я бачу твоїх очей зміненість
і маленькі зморшки на чолі,
мужніх рухів чітку розміреність,
Мій палач уже взяв сокиру
Все місто зібралось на площі,
Жінки аж сичать від злості.
Я стояла, заплющивши очі, ніби чекала наближення смерті,
Ти впізнав мій профіль —
Мені кінець.
Я бачу людські спини -
криві, згорблені, онімілі.
Я бачу людські руки -
зморщені, протерті, загрубілі.
Я бачу людські очі -
порожні, бездиханні, змарнілі.
Ти не вміла чекати, ти розплавила крила:
"Почекай!", я кричав, коли ти полетіла.
Не любила терпіти, не чекала до завтра.
2016
Не знаю я, як липа шелестить,
Гаї не сплять в моїх долонях,
Лишe бузок шалено б'є у скронях
Молочні ночі п'янить собою.
2013
Мій лагідний і ніжний звір
не залишає слідів:
укусів на шиї, шрамів на серці,
синців на стегнах.
Цілує ніжно, торкається бережно,
звір, що не випускає кігті
Коли ти розповідала про своїх чоловіків,
я їм заздрив.
Коли згадувала своїх жінок,
я їх хотів.
Ти читала мені свої вірші,
я посміхався.
Говорили якось Журба із Любов'ю:
"Де ти була, як я обливалася кров'ю?
Де гуляла всю ніч? Випивала, п'яниця?
У відповідь мовила грізно Любов:
"Перш ніж кидатися на мене знов,
Подивися на себе! Траурна, сіра,