Виктор Харламов
– Пчела погибнет жалом угостив,
а змеи все ж живут, живут тем паче,
чем чаще вводят свой аперитив.
Може й забарився я вже любі,
Та всяк час гадаю що піду...
Не побачите мене в Ютубі,
Вибачайте, поруч я вже йду.
З муками шаленими від згуби,
В парках, скверах и на площадях,
Ели потеряли шарм; в ливрее
Старые игрушки, веток взмах,
Выглядят забытыми.., скорее.
Тёплым на холодный смех,
Так приятны снега грёзы…
Снег, снег, снег, снег,
А за ним грядут морозы.
Он летит и вниз, и вверх,
Іноді, як меч дамоклів,
Зависає сон в мені:
Бачу, в юності далекій,
Покохав, як навесні.
Танцмайданчик в парк поринув,
Споткнулась Украина на ходу;
Не в силах выбрать Президента что ли:
Авантюристку, клоуна ждёт в роли
Главы Державы.? В прошлое иду,
Чтоб убедиться, что же здесь не так;
От серости осколок, явной мести,
Он к власти шёл по трупам не спеша:
Друзья ль, учителя, "поборник чести"
Судьба дарована ли нам:
Война с агрессором, сложна:
Гибридная всегда с рожна,
Кровавая., ведь Путин... - хам.
У граждан сей страны заботы:
Любіночки — слівце, що тіше…
На посиденьках, ясна річ,
шепнула ти: «Будь сміливіше…
Зайди під кофту. Там, як піч»,
і запросила в груди… лише.
Звертаюсь я, без черги, як усі
Тебе Високосте, у ніч чи день, тривожу...
Тебе небесний, у земній красі,
Шукаю, відчуваю постать схожу.
Любові моєї не бійся лиш
- Не так я страшно люблю.
Мені досить бачити: ти миліш,
Посмішку знати твою.
Якщо ти до іншої йшов не раз,
Від турбот поспішаю у ліжко,
Відпочинку там щастя бринить...
Розум мій, відпочинь; тишком-нишком
Не гальмуй праці кращої нить.
Подолати думок кращі ролі