Виктор Харламов
Прекрасний друг, без старості живи,
Побачу я твій погляд кращий, милий,
Красу, якій я непотрібний, ви..,
Вже, при зимовій владі.., розум білий.
Сезонів чергування марне... Всім
Повторю ще до розлуки,
під любові щем,
що любила я ці руки
владні... з сліз дощем.
Всю власть в стране собрав в карман себе,
Не зная полномочий президента…
Чувак квартальный врёт; ни бе ни ме
Не понимая в сути дел «контента»…
«Я честный и порядочный, не лох…
Я твій Уілл з присягою в душі
Навіки, може майже тимчасово...
Бо йшов тим шляхом знаним сліз дощів
Усіх, бажаючих... кохати. Слово,
З скарбниці серця, Бога віщий знак,
Ніч, зіркова, вдалину пливе роками;
Вранці., гаснуть, в сонці., лагідні зірки;
Пісня., краща, знана Богом, в серці з нами;
Пісня - вірний друг, твій, щастя - навіки.
Крізь роки, та відстані незнані.,
«Джон Діри» ген за горизонт пливуть,
Залишивши зерна вагомі склади…
Повз елеватори в далеку путь,
Повз фронтові дороги, смерті вади…
Відлюдними стежками, крадькома
Моя любов, їй присягаю я,
Не вірю їй, бо знаю що безкарна:
Молодиком наївним бути з дня
Прийдешнього, вимога завжди марна.
Беру пихату, хитру мову слів
Возраст, макияж, — души катрены…
Среди гор, лесов, полей, морей…
Осень, впрямь, чаруют, — Лабутены,
Сентябрём подаренные ей.
Від випадку цвіте любов моя...
Її, забуту правом, я шаную:
Вона не примха ще й від "а" до "я",
Чи квіти, що сміття вдягали збрую.
Все ж ні, бо не така моя любов.
Настоянки із сліз Сирени пив
Від знахарів - алхіміків, з їх саду.
В страху - надію, віру поготів,
Вони давали, сили, в щасті - владу.
От переляку - очі вже з орбіт..,
Кильчени и Самары Сын бесславный,
Рождён Екатериной был… — Второй…
Собор… Преображенский… — стиль Державный,
Хранит… ему рождаться., не впервой…
До засмути часом тулиця;
Біле місто... - щось не в такт...
Будь-яка мрій прагне вулиця
Моря синього відтак...
Мила, де ти, краща ж ти,
Знайде хто твої сліди?