Виктор Харламов
Уставший от забот спешу в постель,
Сулящую желанный отдых членам.
Мой ум главенствует во мне теперь
И утомляет тело страстью плена.
Одолевают мысли, их строка
"Я - есть. Ты будешь..."
/ Маринпа Цветаева. Июнь 1918 г./
Я - есть. Ты будешь. Между нами - пропасть.
Я пью. Ты - будешь, не согласен... - трудно...
Века, разделят, тысячи лет... - робость;
Знав в серці рану вражу,
Зло в грудях... - знак біди,
До сходів Ермітажу
Ти в сутінки іди,
Де без пиття та хліба,
Забуті у роках,
Всепоглинаючий час, не мине
Не лева кігті, не землі приплоду,
Не кожного... Він вчасно жне земне -
Найкраще, не минає.., давших шкоду.
Скоріше зуби тигра виривай.
Мне в этом крае дали, как основу,
В далёкие советские года,
Любовь к украинскому чудо - слову,
Как к Родине любовь... И где, когда
Мне пригодится речь, что музыкальна
Щастя, ні… — вікно,
Де не сплять вночі.
Може — п'ють вино,
Може й при свічі.
Або просто — рук
Не рознімуть двоє.
Я житиму з упевненістю у тім
Що для любові вказівок не треба;
Обдуреному, можна буть святим
Не раптом, сам відчуєш поклик неба.
Твій образ тут, зі мною завжди - тінь,
Час велично йде, летить вперед,
Віє над полями і лісами,
Ось настав для нас його мрій злет:
Скільки ж друзі, коштуєм ми з вами.
І крокують в грізний бій... бої,
Круглый год, а может и квадратный,
Только это не даёт ответ,
Почему.., весне и лету вслед,
Догорает костер,
Стал похож на свечку…
Не пошел разговор
Полноводной речкой…
Наивные и дерзкие причуды,
У человечества на службе на века...
Свой срок и почерк мастака, иуды...
Хранит любви душа, жнёт творчества рука.
Взгляни на прелести восторга лести,
"Лежиш, розпусто, на розпутті,
Не знати — мертва чи жива.
Де ж ті байки про пута куті
Та інші жалісні слова?
Хто гвалтував тебе? Безсила,
