Виктор Харламов
Он, с корабля попал в леса
Многоэтажек бесконечных;
Днесь... - мастер дел крутых заплечных,
Мог, раньше, ползать, что лиса.
Розовые, красные с лимонным
И зелёным пламенем свечей,
Лампочек, чей свет совсем ничей,
Чтобы весь объехать свет,
Куплен мне велосипед!
Три колёсика блестят,
Прямо ехать не хотят.
От маков, воронцов и орхидей,
Богатство красок явно не устало;
Да, у природы много есть идей,
В селекции задачах — грёз начало.
У каланхоэ роз печаль видна,
Гірським вершинам ранок лестить. Так,
Їх луків сяйвом ніжність поцілує,
Як золотом алхімії мастак,
В потворності від хмар.., бо втечу всує,
Призначили, дозволили... Всяк час,
Що і кого б я не любив… Брак слів
Відповідальних, бо прийшли похмуро,
Розкаже: " Я, з країною, той збив
Вмить, Боїнг, що летів аж до Лемпура.
Ні, іншої країни не було
В свавіллі вчинки милі все ж твої.
У серці не завжди одна ти, лише;
У пишності твоїй, як у імлі
Спокуси.., мрії знають кращі виші
Прекрасних і в облозі певних днів.
Нелюбовь европейцев друг к другу,
Наглость власти гремящей, что танк
Тот совковый, забытый, ва-банк
Посылающий смертных "друг к другу".
Есть Законы от Ньютона, вроде,
Чекати завжди важче, - час мине;
Війни Закони прикрі, хибні дуже,
На себе розраховуй любий друже,
У бункері падлюки, мрій сумне,
Бажання пересидіти себе,
Шоколадниця с кофе .., є сьомга на грилі,
І готель; все керується смаком бажань.
Є дівчата красиві ще й - виключно милі ,
Звісно, хлопці й мужчини, вій трепетна рань .
Йдуть розмови, бентежать тіл трунки і очі ...
Слабкий мій голос, бо пишу ім'я
Твоє, що найпрекасніше у світі.
Хвалу складає олівець, бо я
Все ж не сягаю слова що в зеніті.
В чарівності щось незбагнене є
Гостиница была раздета к ночи,
Лариса видела... - обречена...
Ах, Рейснер! Гумилёв всё опорочил:
Любовь, поэзию и страсти: "На!"
Ахматовой все жалобы напрасны,
