Виктор Харламов
З весни до осені писали
Дій Конституцію... - Закон...
Довірити Країну мали,
Лише тому, хто Вашингтон.
Любіночки — слівце, що тіше…
На посиденьках, ясна річ,
шепнула ти: «Будь сміливіше…
Зайди під кофту. Там, як піч»,
і запросила в груди… лише.
Входит в сердце природы зима,
Разменяв день ноябрьский последний;
Может это мороза лжи бредни,
Гнев метели, что любит дома...
Разберись в этом Муза сама.
Ти, не схожий на тих, чию музу
Макіяж надихає в красі.
Небо краще віддам, всесвіт блюзу,
Хай позаздрять тобі хтиві всі.
Гонорові створіння єднай,
Прут рефрижераторы и "Татры",
Мрут волы - дань спец грузовикам...
Да дождей ещё обильны старты
Чистят шеи бычьи, чуть бока.
А попутно, в кузове, в пшенице,
Мы, из строчек поэзии, прозы;
Память наша стучится в души,
Рвёт сердца... Мы, земные слёзы.
Мы, живые, гранит нас душит.
Люди, помните нас, мы с вами,
Пройдя все трудности дорожных буден,
Случайности нелепые подчас..,
На атомы рассыплемся и нас
Прощай, занадто дорога мені,
Ти, щоб тобою палко володіти.
Мої права - мізерні й уві сні -
Від всесвіту не вимагати звіти.
Чи твоя згода вигідна мені,
Они с рождения при нас,
Повелевают вмиг устами…
Они даны нам про запас,
Мы пересыщены словами…
Им правда ведома и ложь,
Тысячи детишек на куски,
Тысячи невинных душ сгорели...
Путину не серебрит виски
Кровь и смерть? Кремль чести дарит трели.
Винница, сегодня, Часов Яр,
"Що б там і кого б, я не любив,
Вам кажу відповідально - хмуро:
Я – один із тих, хто підло збив,
Той літак, що прагнув меж Лумпура.
Іншої нема країни знай,
От Дальнего Востока до Карпат
Две Родины поссорили навеки
Политики, бандиты.., бюрократ
Вбивали клин иудин в слова реки.
И если кровь текла в ручьи порой,
