К.Марло В.Шекспір Сонет 87
Прощай, занадто дорога мені,
Ти, щоб тобою палко володіти.
Мої права - мізерні й уві сні -
Від всесвіту не вимагати звіти.
Чи твоя згода вигідна мені,
Сам вирішу... Мені любити можна -
Тебе; купивши твій "патент"... Земні,
Та незнайомі ми, як птахи... Кожна,
Змінити, без основи, хоче світ...
Свою забувши цінність, все одразу.
Даруй мені думок яскравий зліт
І образ свій, як неосяжну фразу.
Все ж уві сні тобою володів,
Любов в житті - дар Божий, поготів.
