Виктор Харламов
Очам та серцю щастя пустунів,
За добрі послуги, ледь разом дані.
Все ж погляд мучиться, бо зголоднів,
Як серце любляче у честі пані.
Себе душити, із зітханнями меж -
А помнишь, Мы — в Дебальцево.., так малость,
Когда война была ещё вдали..,
И Балаклавы суетливо сжалась
Простая суть любви с одной Земли…
Теперь их две: «забытая» Россией
Горячие морозы ночи дня:
Газ перекрыт на Украину вовсе
Россией в силы неподъёмном форсе...
"Пугающем" весь Мир.., тебя.., меня...
"Нас нет нигде и не воюем мы!
Тех дней, ночей неведомы нам веси,
Раздоры, войны, лжи полны, с тех дат
Запутались: кто резал, кто повесил,
А кто Малуши чарам был не рад…
В ад брошен Святослав, Владимир… — детка…
Ти бачиш у мені ту пору, те,
Що промайнуло листям золотим.
Там, на гілках був хор пташок... Вплете,
Сну осінь феї вади, з злим самим,
Що зруйнувало сутінки, де дня,
С рождения аванс… — родители, грендмаза;
Решение задач и жутких теорем;
Забота о тебе до дней любви экстаза,
Как будто у других важнее нету тем.
И вот уже пришла родителя честь — участь:
У світі все було раніше, все ж
Не процвітало, обдуривши розум.
Постійно в муках творчості живеш,
То ж помиляєшся, торуєш прозу...
По-друге: ти, не візьмеш вчасно... ту
"Мрій заплющую очі, я образи забуду,
Вибачаю все те, що не прощати не зміг.
Всі приходьте в мій дім, мої двері для люду,
Заспіваєм пісні, пригощу тим що встиг...
Будуть пісні мої все про долю в любові,
Ты, признайся скорей,
Колдовство - твои чары
Без тебя, всё сильней,
Мир в плену струн гитары.
Тепло и... - нет, дождей нуль., — сухо,
Нет цвета, зелени что пуще;
Знать засуха грядёт… — старуха,
А с влагой, жизнь была б… — цветущей.
Суть наказание в греховном.,
Ах, війна, що ж зробила, ти, підла:
стали тихими кращі двори,
нашим хлопчикам доля набридла,
бути в рабстві щодня .., до пори(?),
на порозі, ледь - ледь, не затримались,
Часы, с работой тонкой не спешат:
Прекрасный образ время чтит случайно.
Волшебный лик увидеть каждый рад
И то, что нам дано природы тайной.
Знай, лето варварски ведёт к зиме
