Євгенія Солод
Прокидайся! Війна! Прокидайся! Росія напала!
Ці слова одночасно лунали у сотнях квартир...
Поки ми солодко спали, поки тебе обіймала,
До нашого дому страшенний прийшов "руський мир"...
Від вибухів плаче земля... Серце рветься на шмаття...
Ворожі снаряди летять по мирному люду...
Не пишеться, не пишеться нічого,
Хоч кожну букву пальцем розітри.
Ковток натхнення випила терпкого –
І в серці розлилися три вітри.
Чернетка вже почеркана, як літо,
У кожного рядка своя межа.
В городе вечер. На площади слышно гитару.
Харьков весенний уже потопает в любви.
В городе вечер. В парках влюблённые пары...
Смотрят друг другу в глаза. Навсегда визави.
В городе вечер. Улыбки случайных прохожих.
Шумные улицы не позволяют грустить.
Закриваємо двері квартир,
Закриваємо наші серця...
І лишаємо лиш пунктир
У порожніх надіях творця.
Залишаєм комусь усе,
Що шукали довгі роки,
Сумує телефон без повідомлень,
У долонях тремтячих холоне кава.
Не треба ні слів, ні марних захоплень.
Не треба нічого. Ти вже не маєш права.
Виходиш увечері на терасу,
І не здогнати кроки швидкі до зупинки,
Чуєш музику піаніста,
До серця шукаєш паролі,
Збираєш слова, як намисто,
Та губишся серед поля.
Знову ніч, літня, липнева,
Трава від дощу волога,
Над Скандинавией туман,
Весна свои стихи читает...
Пишу очередной роман,
Пока природа расцветает.
А в Скандинавии любовь,
О чем-то тихо шепчут фьорды...
Этим летом без обновлений
Наши страницы "в контакте".
Это лето полно сомнений,
С частым пульсом в случайном такте.
Этим летом закаты делим
И рассветы встречаем вместе...
Забути сюжет, нав`язаний кимось,
Прозорою стати, зійти з полотна,
Та все ж, на далекому тлі залишитись
І втілить ідею, що бачиш у снах:
Почути музики ритмічність
І фарбами писати небо,
Никогда не пиши о том,
Что можешь сказать вслух...
Догорая последним листом,
Улетают слова, как пух.
Почему же ты так слеп?
Почему же ты так глух?
Учора ще дітьми вони були,
Останній вальс у школах танцювали...
Тепер військову форму одягли
Та матерів своїх поцілували...
І молять мами Бога за синів,
За те, щоб повернулися живими...
Исписать все страницы тетради,
Убегать в никуда, не глядя...
Неизвестно, чего ради...
Неизбежность искать во взгляде.
Забывая, а что, если...
Не подумав, а что дальше...
