Прокидайся! Війна!
Прокидайся! Війна! Прокидайся! Росія напала!
Ці слова одночасно лунали у сотнях квартир...
Поки ми солодко спали, поки тебе обіймала,
До нашого дому страшенний прийшов "руський мир"...
Від вибухів плаче земля... Серце рветься на шмаття...
Ворожі снаряди летять по мирному люду...
Чому ми сусіди? За що Україні прокляття?
Ніколи цього не пробачу і не забуду...
Я не забуду як всюди сирена кричала,
Як вікна тремтіли або вилітали зовсім...
Як українці рідних та друзів втрачали...
Як руйнували ракети в містах хмарочоси...
Як гинули діти в війні цій страшній та жорстокій,
Як всюди русня мародерила, нищила хати...
Я не забуду ніколи тривогу й неспокій,
З якими близьким ми писали "Де ти?" і "Як ти?"...
Я не забуду як люди спускались в підвали...
Хотіли почути "Відбій повітряної тривоги"...
Як у дворі у братських могилах ховали...
Як вся Україна молилась про перемогу...
© Євгенія Солод, 2022
