Найкращих забирають небеса...
Учора ще дітьми вони були,
Останній вальс у школах танцювали...
Тепер військову форму одягли
Та матерів своїх поцілували...
І молять мами Бога за синів,
За те, щоб повернулися живими...
Уже не сплять, вони бояться снів,
Бо віщі сни бувають і лихими...
Ті хлопчики побачили війну,
Почули "Гради", постріли почули...
Побачили і смерть вже не одну
Та її погляд на собі відчули...
Тут плаче небо, гинуть вояки...
Країна плаче, матір та дружина...
У декого лишились малюки...
Чи батька ще побачить та дитина?
З місця подій останній репортаж…
Що це війна не визнають новини...
Ворожа пропаганда у тираж,
Що рівнозначна пострілу у спину.
Ну а на Сході йде кривавий бій
І знову "плине кача по Тисині"...
І тихо сльози котяться з-під вій
У жінки, що стоїть в чорній хустині...
Ще зовсім не жили ті юнаки...
По-справжньому ще, мабуть, й не любили...
Дорослішими стали на роки...
Братів своїх побачили могили...
Червона кров, як вранішня роса...
Про долю не питають у зозулі...
Найкращих забирають небеса...
Серця героїв пробивають кулі...
© Євгенія Солод, 2014
