Не пишеться...
Не пишеться, не пишеться нічого,
Хоч кожну букву пальцем розітри.
Ковток натхнення випила терпкого –
І в серці розлилися три вітри.
Чернетка вже почеркана, як літо,
У кожного рядка своя межа.
І акварель думок моїх розлита,
Мов чиста кров линула з-під ножа.
© Євгенія Солод, 2011
